Чи ти ще юна, наче цвіт калини, Чи встигла мудрість в очі заглянуть — Для мене ти — та зоряна стежина, Яку несила серцю оминуть. Шукаю не обличчя, а розмову, Не просто погляд — душу і тепло. Щоб ми зустрілись і згадали знову, Як сонце в небі радісно цвіло. Нехай літа, мов коні, мчать у полі, Нехай і осінь стукає в поріг — Я не скорюся цій холодній долі, Допоки рідних не знайду доріг.